Екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, якого з кінця минулого року утримують у Лук'янівському СІЗО, впевнений, що ніяких законних підстав для його затримання не було. Про це він повідомив в інтерв'ю кореспонденту Валерій Калниш. Луценко також розповів про умови перебування в СІЗО і своє політичне майбутнє після виходу на свободу.
- Як відомо, ви були затримані за одним звинуваченням, а в СІЗО опинилися за іншим. Чи не є це підставою для звернення до Європейського суду з прав людини?
- Так, справді, мене затримали за епізодом з оперативно-розшуковою діяльністю у справі отруєння Віктора Ющенка, а арештували - за епізодом з моїм водієм. Причому формулювання Печерського районного суду було гранично відвертим. Суд визнав можливим мене заарештувати за: 1) заперечення провини, 2) відмову давати показання; 3) дачу інтерв'ю та коментарів ЗМІ. Враховуючи, що перші дві підстави - це гарантовані мені Конституцією права, я роблю висновок, що причина мого перебування у в'язниці - виключно політична. Відповідну скаргу на таке рішення суду я вже відправив до Європейського суду з прав людини.
- Але факт з нарахуванням пільг вашому водію Леоніду Приступлюку був? У СІЗО ви знайшли для себе відповідь на запитання: ви в ув'язненні, тому що вчинили злочин, чи виявилися жертвою політичних репресій?
- Я в ув'язненні не через якісь питання, пов'язані з кар'єрою водія. Всі попередні водії всіх попередніх міністрів внутрішніх справ працювали там же (в департаменті розвідувально-пошукової діяльності МВС) і мали ті ж звання (старший оперуповноважений). Я в ув'язненні, тому що стоїть завдання - покарати мене за раніше пережитий нинішньою бандократією страх. Так, підконтрольна їм Генпрокуратура врятувала їх від покарання, але екс-міністра треба покарати, щоб іншим не кортіло. Друге завдання - залякати суспільство, задушити дух Майдану.
- Розкажіть про умови вашого змісту, про розпорядок дня. Перебуваючи в СІЗО, що нового ви дізналися про життя, про себе?
- Умови утримання стандартні - камера площею 9 кв. м на трьох, залізні нари. Цегляний стіл, цегляний стілець, цементна підлога. Умивальник і відхоже місце початку минулого століття. Є телевізор, кип'ятильник, електролампа. Єдина прикраса - сторінка з "Дзеркала тижня" із зображенням Діда Мороза за ґратами і написом "Не питай, по кому дзвонять новорічні дзвіночки".
Ніяких привілеїв я не просив. В армії свого часу я служив, тож особливих проблем побутового характеру не відчуваю. Звичайно, гостро відчувається відірваність від сім'ї. Рятують книги. Днями перечитав "Фієсту" улюбленого Хемінгуея. Там є дуже хороші рядки: "Не падай духом. Ніколи не падай духом. Секрет мого успіху. Ніколи не падаю духом. Ніколи не падаю духом на людях".
Що стосується життя у в'язниці, то воно набагато чесніше, ніж на волі. Звичайно, є тут і злодії, і хабарники, і грабіжники. Але ніхто не просторікує про наведення порядку в ім'я побудови нової країни для людей так, як це роблять нинішні мегазлодії, хабарники та грабіжники при владі.
- Крім вас, у Лук'янівському СІЗО утримуються й інші відомі представники минулої влади, наприклад, колишній глава Держмитниці Анатолій Макаренко, колишній перший заступник голови правління НАК "Нафтогаз України" Ігор Діденко, колишній перший заступник міністра юстиції Євген Корнійчук... Чи зустрічаєтеся ви з ними, можливо, під час прогулянок? Про що говорите?
- Щоденні годинні прогулянки проводяться тільки в компанії співкамерників. Тож це час фізкультури, а не спілкування. Корнійчук утримується в камері на нашому поверсі. Передавав йому прочитані книги. Макаренка, з яким у мене під час служби склалися дружні відносини, на жаль, не бачив. А перестукуватися не навчився. Шкода - він сильна, цікава і порядна людина.
- Чому ви не покинули країну? Чи була у вас така можливість?
- Звичайно, я знав про гіперактивність МВС і Генпрокуратури, які з квітня 2010 року перевернули масу документів, намагаючись знайти на мене компромат. Але я був спокійний - санаторіїв МВС при мені не крали, "фірми друзів" держзамовлень не отримували, палаців і дач я силами МВС не будував... Тому думки про еміграцію мені в голову і не приходили. А потім прийшла звістка - в МВС і ГПУ вважають незаконним святкування Дня міліції у 2008 і 2009 роках.
Маячня, подумав я. Як можна вважати злочином урочисті збори МВС для заслуховування виступу верховного головнокомандуючого, президента України у зв'язку з ніким не скасованим офіційним святом? Тим більше що витрати складалися лише з оплати оренди залу і квітів для нагороджених держнагородами та вдів загиблих міліціонерів. Жодної бюджетної копійки на другу - розважальну - частину не було витрачено.
- І все ж таки першою кримінальною справою стосовно вас стала "справа водія".
- У листопаді минулого року я зустрівся з одним із керівників Генпрокуратури. Він повідомив, що є кримінальна справа про стаж водія. Перспективи справи, за його словами, були нульові, але керівництво ГПУ сильно тиснуло, вимагаючи активного слідства. 'Ти ж не збираєшся їхати через цей маразм?' - запитав він. 'Звичайно, ні, - відповів я.
'Не переживай, про арешт не може бути й мови', - сказав він. Але мені стало ясно - саме до цього йде. Через кілька днів все остаточно стало на свої місця: незважаючи на абсурдність звинувачень, справу розслідують 11 слідчих з особливо важливих справ, темпи розслідування - ударні, завдання - мій арешт. Перспективи оскаржити справу в суді - нульові, оскільки слідство за день до суду оголошувалося закінченим, суду у зв'язку з цим не розглядав скаргу про законність порушення справи по суті, а через пару днів наслідок знову відкривалося і рух до поставленої мети - Луценка в камеру - тривало.
- Чи не було правильним у цих умовах покинути країну?
- Багато політиків говорили мені, що в таких умовах не можна випробовувати долю. Дехто, в тому числі закордонні друзі, пропонували допомогу в оформленні статусу біженця. Рішення я приймав разом з сім'єю. З одного боку, я в країні, де рідний брат глави ГПУ (Віктора Пшонки) керує вищою для мене судовою інстанцією (Микола Пшонка, заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ), і, виходить, перспективи справедливого суду нульові. А раз так, то спочатку мені світить ізолятор, а потім - зона, де утримуються люди, які не надто шанують главу МВС. З іншого боку - не з моєї фізіономією ховатися і не з моїми грошима жити в еміграції. І головне - чому я повинен втікати, тим самим даючи привід поливати мене брудом, а моїх соратників по опозиції без слів заарештовувати через прецедент втечі? Сім'я мене підтримала. Вони знають, що я не зможу жити в боягузтві. Я ніколи не ховався за спини, завжди брав удар на себе. Я і сьогодні готовий відповідат и, переконаний у своїй правоті. Єдина проблема: де знайти незалежний суд?
- Ви знайомитеся з матеріалами слідства. Чи відчуваєте ви провину за ті епізоди, які встановили слідчі?
- Місяць я просидів у камері без будь-яких слідчих дій, в тому числі і без ознайомлення з матеріалами слідства. З минулого тижня я почав знайомитися з 47 томами повного зібрання фальсифікацій ГПУ, тому не знаю всіх деталей. Але методи формування звинувачення вже досить ясні. По-перше. У мене є заяви свідків, яких ГПУ під погрозами звільнити з роботи змушувала давати неправдиві свідчення. Тільки такими методами 1937 можна пояснити ключові свідчення одного з моїх заступників. На першому допиті він заявляв, що дізнався про проблему стажу водія з преси. Потім згадав, що саме він отримав рішення Кабміну "дозволити зарахувати стаж як виняток". До речі, зауважу, що і аналогічні звернення з приводу стажу, і відповідні рішення Кабміну були неодноразово і до, і після Приступлюка. Цей же заступник організував кадрову комісію з Приступлюку, яка колегіально прийняла позитивне рішення і постановила "оголосити цей висновок наказом по МВС". Але трохи пізніше генерал вже згадує, що саме т акого-то числа в такому-то кабінеті він нібито отримав від Луценка таку-то усну вказівку з цього приводу.
- Судячи з усього, у вас є питання до слідства щодо розслідування святкування Дня міліції та справи Ющенка?
- ГоловКРУ в грудні 2009 року нічого незаконного в проведенні офіційних заходах МВС не побачило. Але влада змінилася, була призначена нова перевірка - і порушення знайшлися! Що стосується мого підпису про затвердження продовження терміну оперативно-розшукової діяльності (ОРД) щодо фігуранта у справі про отруєння Ющенка. На очній ставці ініціатор продовження не дає необхідні слідству свідчення про те, що документ нібито був виготовлений після мого відходу у відпустку. А значить, звинувачення Луценка в утвердженні документа заднім числом розсипається. Та ще й експертиза підтверджує, що дата поставлена не мною. Що робити? Правильно, заарештувати нетямущого міліціонера, щоб отримати потрібні свідчення. Країна має таланти!
- І все ж - ви вважаєте, що всі ваші дії були законними?
- Розумієте, помилкові, в тому числі незаконні, дії - не обов'язково злочинні. Для цього потрібно встановити злочинний умисел і користь. Саме цього й немає в моїх діях. Помилка кадровиків, напевно, є. Але якщо підпис міністра під завізований усіма службами, колегіально прийнятими рішеннями вважати злочином, що тягне на 12 років тюрми, то у кого щось негаразд з головою. А враховуючи геніальне формулювання обвинувачення: "У перiод з 4 лютого по 12 лютого 2005 року в невстановленому слiдством мiсцi Луценко розробив злочинний план заволодiння бюджетними коштами, ознайомитись з ним Приступлюка, на що останнiй погодився", то й зовсім напрошується діагноз важкого політичного загострення функцій досудового слідства ГПУ.
- Наскільки коректно поводяться слідчі, охоронці в СІЗО?
- Ставлення працівників СІЗО - коректне. Всі все розуміють. Інша справа - слідчі ГПУ. Вони відпрацьовують замовлення, чудово розуміючи незаконність своїх дій. Пам'ятаю, як тремтіли руки у керівника слідчої групи Войченка, коли він на чолі 11 бійців спецназу СБУ затримував мене у справі про отруєння. Він же прекрасно розуміє, хто буде "стрілочником" після провалу справи в суді. Взагалі-то я вже виграв 5 кримінальних справ, порушених стосовно мене ГПУ в 2007 і 2008 роках. І хоча вони були визнані незаконними, я ніколи не переслідував виконавців. Але допити моїх сина і брата з ініціативи слідчого Войченка сильно похитнули моє розуміння долі "шісток".
- Можливо, вам відомо, як йде розслідування справи Ющенка, що в ньому нового?
- Та нема там ніяких новин. Тільки дотримуючись політичних вказівок, всі згадки про отруєння тепер реформульовані на "можливе отруєння". Воістину, в нас "країна непередбачуваної історії" - навіть заява генпрокурора Медведька про те, що отруєння є точно встановленим фактом, тепер, після зміни варти, всього лише артефакт.
- Чи не намагалася влада в якійсь формі з вами домовитися? Наприклад, пропонувала свободу в обмін на припинення опозиційної діяльності. Що ви відповісте, якщо така пропозиція надійде?
- Колись в 29 років я на посаді заступника голови Рівненської облради ініціював і очолив комісію облради з перевірки законності приватизації. Більшість членів комісії, у тому числі силовики, передзвонили і відмовилися приходити на засідання. Одних купили, інших залякали. Я тоді запитав у батька - чому на мене не тиснуть? Він відповів, що це вища ступінь поваги, оскільки знають, що тиснути марно. Так і зараз. Правляча бандократія знає по моїй роботі в МВС і опозиції - я не договороздатний, переконаннями не торгую.
- Юлія Тимошенко нещодавно розповідала журналістам, що чула, як ви кричали на Борисоглібській.
- У той день (25 січня) мене привезли до ГПУ в 10 ранку. До 17.00 я сидів, прикутий наручниками до конвою, без будь-яких слідчих дій. Мені було відмовлено в консультації з адвокатом. Десь о п'ятій вечора, в черговий раз відмовивши у розмові з адвокатом, не давши йому зробити заяву чи клопотання, слідчий почав читати постанову про пред'явлення мені нового звинувачення - за незаконне святкування Дня міліції. Враховуючи, що все це беззаконня знімалося на відео, я гучним голосом вимагав забезпечити гарантовані законом права на адвокатську допомогу і заявляв про восьмигодинне позбавлення мене води, їжі, туалету. Думаю, цей епізод неповаги до закону буде гідно оцінено судом.
- А може, в країні торжествує те гасло, яке спочатку використовувався В'ячеславом Чорноволом, а потім Віктором Ющенком, - "Бандитам - тюрми"? Якщо все ж репресії, то чим і як скоро вони закінчаться?
- Про боротьбу з криміналом і корупцією можна було б говорити, якби хоч в одній з кримінальних справ стосовно опозиції була встановлена особиста користь. На сьогодні ж жодному (!) колишньому члену уряду Тимошенко, та і їй самій, слідство як не намагався, не змогло поставити в провину жодної (!) гривні, присвоєної з метою особистої наживи. З приводу перспектив припинення використання ГПУ у політичних розправах процитую Ліну Костенко, її останню книгу "Записки українського божевільного": "Непокаране зло регенерує себе".
- Скоро Віктор Янукович відзначить рік свого перебування при владі. Що б ви хотіли йому сказати з цього приводу?
- Це був рік брехні, насильства і грабежу, недбало замаскованих імітацією реформ. Хотілося б передати йому, що, приймаючи рішення, що вбивають життя людей і країни, він повинен пам'ятати, що, коли Муму випливла і вижила, вона стала собакою Баскервілів.
- Ви усвідомлюєте, що навіть у разі отримання умовного терміну ви не зможете балотуватися в народні депутати у зв'язку з наявністю судимості?
- Я ніколи не прагнув у депутати, намагаючись задовольнити власне марнославство або отримати гарантії недоторканності. У парламенті треба писати і приймати закони. Упевнений, що у Верховній Раді завжди будуть представлені мої однодумці, здатні ініціювати наше бачення законів. А що стосується депутатства як політичної трибуни, то я не вважаю це життєвою необхідністю. Всі свої політичні досягнення я здобував не на трибуні парламенту, а серед людей.
- Яким ви бачите своє політичне майбутнє після виходу з СІЗО?
- І в СІЗО, і на волі я залишуся Луценком, якого і ви, і багато українців знають. Незалежно від місця перебування я буду відкрито говорити про те, що відбувається в країні, вірити в свої ідеали. Щодо політичної перспективи - не знаю. Думаю, що зараз не час політичних проектів, зараз час індивідуальної боротьби. Головне зараз - не опустити руки, не перейти на бік тріумфуючого зла. Упевнений, що така позиція рано чи пізно приведе до перемоги демократичних проєвропейських сил в Україні.
- Але ви готові до того, що можете сісти у в'язницю на декілька років?
- У країні, де переміг кримінал, міністр внутрішніх справ, який не грав у піддавки, повинен апріорі бути готовим до в'язниці.
- Що ви відразу ж зробите, вийшовши на свободу?
- Насамперед поцілую дружину - і за невідсвяткований ювілей, і взагалі за все, що вона пережила. А після цього візьму синів - і в лазню.
Комментариев нет:
Отправить комментарий